Тест на визначення рівня стресу (за В. Ю. Щербатих)
 

Перейдіть  - "Докладніше"

https://docs.google.com/document/d/1WDyaKOlJ4Ve2fXHc7OQ-Ev9jGMeMgAit/edit?rtpof=true 

Ця притча – нагадування про те, що єдиного шляху до успіху не існує, і якщо ви ще нічого не досягли, це не означає, що вам потрібно відмовитися від своєї мрії.

(перейдіть - "Докладніше"

 Єдиний ресурс онлайн www.hryoutest.in.ua. 

 Ресурс доступу: http://hryoutest.in.ua/courses/diznaysya-pro-trendi. 

   Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. Рід Малишків займався чоботарством. У родині Малишків було 11 дітей. Вже з дитинства Андрій підробляв – топив груби у крамарів. З дитинства виніс любов до народних мелодій і рідного слова, рідної землі. Найдорожчою людиною, першим авторитетом, людським ідеалом була для А. Малишка. У школі навчався під час громадянської війни. Закінчивши семирічку, майбутній поет вступив до медичного технікуму, та потяг до пісні й поезії привів його на літературний факультет Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). Він стає старанним учнем Максима Рильського, який викладав в інституті й вів там літературну студію.

   Початок творчості А. Малишка позначений сумлінним навчанням.

У 1930 р. юнак надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши у 1932 р. Київський інститут народної освіти, працював учителем в Овручі. Відслуживши ріку армії, переїхав до Харкова й працював журналістом. 
Протягом 1938-1940 рр. А. Малишко видав збірки: «Лірика», «З книги життя» (1938 р.), «Народження синів» (1939 р.), «Листи червопоармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940 р.). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дуліа про козака Данила». 

У 1941-1944 рр. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная армия». «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941 р.), «Україно моя!» (1942 р., виходила двічі), «Понад пожари» (1942 р.), «Слово о полку» (1943 р.), «Битва» (1943 р.), «Полонянка» (1944 р.), «Ярославна» (1946 р.). Героїко-трагічний пафос циклу з п’яти віршів «Україно моя!», написаного 1941 р., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явиш років війни.

У 1944-1947 рр. Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро». У 1950 р. з’явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури.

Новий і чи не найбільш продуктивний етап у творчості поета починається із середини 1950-х років. У збірці «Що записано мною» (1956 р.) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959 р.)-— «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960 р.) — «Вчителька» тощо. У їх озвученні поету допомагали такі відомі композитори, як брати Майбороди, Л. Ревуцький, П. Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, С. Козак, О. Білані.

Протягом 1961-1970 рр. вийшли збірки «Листи на світанні» (1961 р.), «Прозорість» (1962 р.), «Дорога під яворами» (1964 р.), «Рута» (1966 р.), «Синій літопис» (1968 р.), «Серпень душі моєї» (1970 р.).

17 лютого 1970 р. А. Малишко помер.

За своє життя поет видав близько 40 збірок. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

"Чому, сказати, й сам не знаю" Андрій Малишко (аудіовірш)

   Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – День вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці розпочинається писемна українська мова.

   Упродовж століть українська мова, так само як і її носії – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав.

Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні. І сьогодні українською мовою розмовляють понад 45 мільйонів людей.

   До Дня української писемності та мови у бібліотеці було організовано книжкову виставку та проведено годину спілкування у першому класі в ході якої діти переглянули коротке відео про історію започаткування свята, цікаві факти про українську мову. А також діти виготовили листівку власними руками.

9 листопада українці у всьому світі відзначають надзвичайно важливе свято – День української писемності та мови.

Це свято започаткували ще у 1997 році, коли президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови у консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».

Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – День вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці розпочинається писемна українська мова.

Упродовж століть українська мова, так само як і її носії – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав.

Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні. І сьогодні українською мовою розмовляють понад 45 мільйонів людей.

За останніми дослідженнями Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із Центром Разумкова – 78% українців вважають своєю рідною мовою українську.

Давньогрецький філософ Сократ закарбував у віках мудрість: «Заговори, щоб я тебе побачив». Саме в розмові людина виявляє свою приналежність до певної культури. 

Які книжки читати для вдосконалення своєї мови? Читайте далі...