Врадій Тамара Анатолівна,

вчитель 3  класу,

 спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «Вчитель методист»,

стаж роботи 23 років

 Проблемне питання:

Формування образної пам’яті молодших школярів

Малімон Інна Леонідівна,

вчитель 2 класу,

спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «Старший вчитель»

стаж роботи 26 роки

Проблемне питання:

Формування пізнавальної активності молодших школярів шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Баранчук ВалентинаДмитрівна,      

 вчитель 1 класу,

 спеціаліст вищої кваліфікаційної   категорії, «Старший вчитель»,

 стаж роботи 42 років.

Проблемне питання:

Роль сучасних ігор в розвитку  пізнавальної активності учнів на     уроках.

                             Мартовіцька Лариса  Валентинівна                                                                                                                

    вчитель 4 класу,

спеціаліст вищої  кваліфікаційної категорії,

       «Старший вчитель»,

     стаж роботи 50 років.

Проблемне питання:

  Розвиваюча роль ігор як особливої форми інтерактивного навчання  учнів шляхом індивідуалізації навчального процесу.

Пономаренко Галина Анатолівна,

Вчитель 4 класу, спеціаліст першої кваліфікаційної категорії,

стаж роботи 29 років

Проблемне питання:

Розвиток творчої особистості молодших школярів: індивідуальний і диференційований підходи.

        Льоліна Лариса Григорівна,

    вихователь групи продовженого дня,          

   спеціаліст першої кваліфікаційної категорії

    стаж роботи 13 років

      Проблемне питання:

      Ігрова діяльність  в групі продовженого дня.

Дубина Марія  Олександрівна

         вихователь групи продовженого дня,    

 спеціаліст, стаж роботи 7 років.

                 Проблемне питання:

  Вивчення психологічних особливостей молодших школярів для здійсненн особистісно-зорієнтованого системного навчання.

 Проблема методоб'єднання вчителів початкових класів:

Сучасний здров'язберігаючий урок: проектування, реалізація, аналіз.

Голова методоб’єднання – Врадій Т.А.

 Вчителі вищої категорії –

                                           Баранчук Валентина Дмитрівна

                                           Мартовіцька Лариса Валентинівна

                                           Врадій Тамара Анатоліївна

                                           Малімон Інна Леонідівна

Мають звання «Вчитель методист» -                                                                                                              

                                              Врадій Тамара Анатоліївна

Мають звання «Старший вчитель»                                                                                                                                                                                     

                                                 Баранчук Валентина Дмитрівна

                                           Мартовіцька Лариса Валентинівна

                                           Малімон Інна Леонідівна

Вчителі першої категорії –

                                           Пономаренко Галина Анатолівна

                                                 Льоліна Лариса Григорівна

Спеціалісти –

                                           Дубина Марія Олександрівна

                                           Харитонова Марина Миколаївна

Директор школи

Панченко Тетяна Іванівна

 Заступник директора закладу

Константінова Наталія Федорівна

Заступник директора закладу

Врадій Тамара Анатоліївна

 До нас завітав Миколай!

Малеча школи отримала солодощі від святого Миколая і найкращі побажання щастя, любові, миру та спокою.

26 грудня відбудеться святкування Нового Року в приміщенні актового залу.

Запрошуємо всіх учнів школи та їх батьків.  

1- 4кл.  о 10 годині

5- 8 кл.  о 13 годині

9- 11 кл. о 17год 30 хв

Школа - це наш паспорт на майбутнє,

адже завтра належить тим, хто готується до цього сьогодні.                                                                                        Малькольм Ікс

В кінці XIX століття на території населеного пункта Добровеличківка була заснована Земська школа. Згодом було добудоване ще одне приміщення, для вміщення бажаючих учитись. У 1972 році була здана в експлуатацію і прийняла перших учнів нова будівля школи. З 1993 року початкова школа знаходиться у пристосованому приміщенні (поліклініка).

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку Василь Сухомлинськи подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робочийфакультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б)[1]. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

В 1948 році Васи?ль Олекса?ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно — публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально — виховного процесу».

З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.

1958 — заслужений вчитель УРСР.

1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.

Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей». На мій погляд, ця теза має стати програмною для нашого вчительства і для наших державотворців. Звернення до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки 20 ст.