«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
На замітку батькам

На замітку батькам

 

 Будь-яке слово в поєднанні з «гіпер» асоціюється в нашій свідомості з дітьми. Адже саме про них ми говоримо «гіперактивний», «гіпернепослушний», «гіперкоммунікабельний» і т.д. А що ви чули про гиперопеку? Може, ви самі є гіперопекающімі батьками, не підозрюючи, що шкодите цим своїй дитині? Чи відноситься до вас поняття «гіперопекающіе» батьки , ви можете перевірити за нижченаведеними фразам. Якщо в спілкуванні з дитиною ви використовуєте такі фрази, то вам властиві риси гіперопіки.

 

1. Давай я тобі допоможу, у тебе не вийде.

2. Не переживай про це, це наші труднощі.

3. Моє і татове справа - це турбота про тебе.

4. Чому ти це робиш, не порадившись зі мною?

5. Ти думаєш, що готовий приступити до цього?

6. Я боюся, що ти наживеш неприємностей, краще я це зроблю за тебе.

 

Якщо це фрази з вашого лексикону, то вам в корені слід міняти свою поведінку. Гіперопекающее поведінка властива і чоловікам, але частіше за все це відноситься до мами. Причиною такої поведінки стає розлучення, пияцтво чоловіка або його смерть . Мама намагається реалізувати приховану потреба в любові гіперопекающім поведінкою. У дитині, найчастіше у сина, вона шукає підтримку й опору, постійно нагадує йому, що «ти - найголовніше в моєму житті», «я все роблю заради тебе», «я тобі присвятила життя».

 Що ж у цей час відчуває дитина, що творитиметься в його душі? Він розуміє мамину потреба в любові , він розділяє з нею біль через невпорядкованого життя, і готовий стати гідною заміною батька, можливо, ще не усвідомлюючи цього. Гіперопекающая мама стає владної по відношенню до своєї дитини, вона намагається тримати під контролем усі. Мама починає вимагати від дитини те, чого не доотримав в дитинстві від своїх батьків, а в подальшому від чоловіка.

Така мама розповідає дитині про всі свої проблеми, шукає в нього розуміння, підтримки і турботи про себе. Цього не можна вимагати, адже дитина нічим не захищений, тому з любові до мами дитина починає віддавати там, де не має. Так і виникає зв'язок з матір'ю на все подальше життя, але цей зв'язок більше схожа на павутину. Від зайвої опіки психологічний розвиток дитини гальмується, тому у доросле життя виходять не чоловіки і жінки, а всі ті ж хлопчики і дівчатка.

 Таким дітям важко реалізуватися у дорослому житті, вони не в змозі влаштувати власне життя. З таких дітей виростають нерішучі і безвідповідальні дорослі, пасивні в соціальному плані, що мають схильність до пияцтва. Подорослішали діти часто перебувають у конфліктах зі своїми батьками, хоча і не можуть повністю відокремитися від батьківської сім'ї. Діти з таких родин залишаються назавжди інфантильними: навіть у разі створення власної сім'ї вони не зможуть нести відповідальність перед власними дітьми і подружжям. У таких сім'ях високий ризик розлучень, так як дитина залишилася на все життя пов'язаним з батьківською сім'єю . Така трагедія відбувається, якщо дитина займає місце батька. Перебуваючи весь час не на своєму місці, він губиться в сімейній системі, тому йому не бачити свого сімейного щастя.

 Щоб не перевантажувати дитину надлишковим занепокоєнням, заклопотаністю і тривогою, батьки повинні дати чесний аналіз прихованих мотивів своєї поведінки. Усвідомлення своїх помилок посприяє нормалізації відносин з дитиною і поліпшить внутрисемейную атмосферу в цілому. Справжня батьківська самовідданість полягає у визнанні особистісних проблем і власних внутрішніх конфліктів, які несвідомо переходять на відносини з дитиною.

 

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей.

 У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

  • Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
  • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
  • Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
  • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
  • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.
  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

 

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки.

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

 Кілька порад батькам замкнутих дітей:

  • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
  • Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
  • Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

  Принципи спілкування з агресивними дітьми:

  • Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
  • Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
  • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
  • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

  • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
  • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

 Пам’ятайте, що дитина – джерело життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей прекрасними.

Любові та взаєморозуміння, успіх і щастя вам і вашим дітям!

 

Повідомити про помилкуПереглядів: 577  |  Коментарів: (0)
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
Інформація
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 10 днів з дня публікування.