Давайте спробуємо сьогодні медитацію "Гірська Вершина"  Ця техніка дозволить значно пом'якшити негативні переживання, знайти нові, несподівані шляхи вирішення проблем. Завдяки цій  психотехніці "Гірська вершина" підвищується  впевненість та віра  в себе.  

    У житті кожної людини не так вже багато ситуацій, коли доводиться здійснювати глобальний вибір, який впливає на всю подальшу долю. Один з них молодим людям доводиться робити ще у школі. Це вибір майбутньої професії. І віднестися до цього вибору потрібно як до початку нового цікавого життєвого етапу, а не як до необхідності. Людині, що обирає свій професійний життєвий шлях, потрібно розібратися у величезній різноманітності сучасних професій, зрозуміти їх зміст і реально оцінити свої можливості, здібності, інтереси. Невірно обрана в молодості професія створює проблеми і самій людині, і суспільству в цілому. Сферу професійної діяльності можна змінити. Проте такий крок зробити складно. Зміна професії зазвичай пов'язана з хворобливими переживаннями, сумнівами, втратою часу і сил. Але якщо первинний вибір був зроблений правильно, то людина вчиться і працює із задоволенням, не помічаючи ні часу, ні втоми, і тоді професійна успішність людині гарантована.

       А що робити тим, хто не визначився з вибором майбутньої професії? Як же в них зорієнтуватися? Як уникнути помилок і розчарувань? Універсальних способів немає, але є рекомендації:

https://docs.google.com/presentation/d/1wP33R3h8fHm-qFbfAuy5yRz7Mqs7gTu3/edit?rtpof=true 

                                      Чужий ліс або Як Їжачок став жити в іншому лісі 
                               (терапевтична казка для дітей у процесі адаптації до нового місця)
 
      Жили-були у своєму рідному лісі веселі Їжачки, але так сталося, що буря зруйнувала їхню територію, тому всі мешканці змушені шукати інші хатинки. І родина Їжачків потрапила в зовсім чужий ліс.  У новій країні не було легко! Бо наші Їжачки не розуміли мову, якою спілкувались сусіди, вони були розгублені та часто не розуміли, що робити. Вони сумували і згадували свій ліс, але поки що треба було звикати до цього житла, поки їхнє не відновиться від лиха.  Один маленький Їжачок посміхався всім мешканцям чудового лісу, дякував за допомогу, придивлявся до звичок й уважно слідкував, як тут усі живуть разом.  Хоча і йому було важко: дерева в цьому лісі були зовсім незвичні, маленький носик Їжачка ловив невідомі запахи, а його маленькі лапки не знали доріжок, по яких треба ходити. 
       Минав час, і поступово вже він пізнавав їжу, звикав до неї. Подружився з білочкою, звик до доброзичливих посмішок інших мешканців та заспокоївся.  Він вже добре спав та снідав, чекав ігри з новими друзями, ще губився, але вже міг просити допомогу в інших. Він тут був не один. Він дав собі час звикнути до іншого лісу. І нарешті вже почав радіти сонечку, новим деревам та друзям! 
        Чужий ліс прийняв Їжачка, а Їжачок прийняв нову хатинку.

Де брати сили, щоб підтримати дітей під час війни!

https://docs.google.com/presentation/d/1MPtRNU-JzEf-znirGw25iF5pdSzP8akJ/edit